Відьмак. Усі частини (комплект з 8-ми книг). Анджей Сапковський.

Останнє бажання.
Він знищує чудовиськ і виручає тих, хто потрапив у біду... зазвичай, за гроші. Він віртуозно володіє мечем... і ніколи не помиляв про воєнну кар'єру. Він захищає людей, які йогоцінюють, люблять і бояться. Він мандрівний лицар... без шпака, девізу, замка та прекрасної дами. А втім, прекрасна дама обов'язково буде. А ще будуть чари та таємниці, нерозділена любов і важкий вибір, браки не на життя, а на смерть, мандри, пісні і, звісно, казки — знайомі всім із дитинства та бентежно чудові від того, до чого ми звикли.

Меч Призначення.
Таємничі сили Призначення пов'язують Геральта з принцесою Цирілою. Аджемак намагається втекти від свого Призначення, але воно знову й знову наздоганяє його. Воїни імператора, чиї землі лежать далеко на півдні, вирушають на північ і перуть з обличчя землі одне королівство за іншим. Принцеса Цирілла, яку багато хто вважає загубленою, втрачається в потоцікріплювачів. Знайти її в цьому вогні може тільки Геральт.

Кров ельфів.
Мечі Геральта з Рівії, як і раніше, гострі, а на білому світі не поменшало чудовиськ, нехай далеко не всі вони - ікласті монстри. І все ж, світ, знайомий читачам за першими двома книгами циклу, стрімко змінюється. Забудьте про камерність і казковість! На передній план виходять епічний розмах, висока політика і... очікування великої біди. Королі й воєначальники, маги й найманці, люди й нелюди ведуть складну гру, не шкодуючи ні себе, ні супротивника. І в центрі цієї гри - вона: спадкоємна княгиня Цинтри, вихованка відьмаків Каер Морхена і чародійки Йенніфер з Венгерберга, Призначення Білого Вовка. Дитя Старшої Крові. Крові ельфів, що ллється дедалі частіше...

Час Презирства.
Між Імперією Нільфгаард і королівством нордилінгів встановився неміцний світ, але, схоже, це лише затишшя перед бурею. Маленьке прикордонне королівство Цинтра, а також його спадкоємиця Цирі, внучка Левіці Каланте, спадщина Старшої Крові, може стати несподіваним козирем у великій грі королів, магів і спецслужб з обох боків конфлікту. Одні хочуть знищити Дитя-Предпозначення, інші — взяти під контроль, треті — зробити символом звільнення. Можливо, все зважиться під час збирання чарівників Каритула на острові Танед, де знову зійдуться шляхи Цірі, чарівниці Єннiфер і відьмака Геральта з продзуття Білий вовк. Адже все ближче Час Білого Хлада та Білого Світу. Час божевілля та час презображення. А в Час Презчика Одинокий має загубитися...

Хрещення вогнем.
Вогонь палахкотить над розореними війною землями, пожираючи цілі народи і стираючи з карт кордони колишніх держав. І цими гіркими землями, заповненими біженцями і дезертирами, солдатами і мародерами, чудовиськами і людьми, що в єдину мить стали звірячішими за звіра, йде біловолосий відьмак - з мечем за спиною і іскрою надії в серці. Йде, сам толком не знаючи, куди. Йде, бо не може не йти. Але, щоб подужати цей шлях, потрібно витримати хрещення вогнем. Випробування на міцність. Випробування на вірність. Випробування, з якого ніхто не вийде колишнім...

Вежа Ластівки.
Щось закінчується. Насувається Tedd Deireadh, Час Концюю... Це відчувається в повітрі та у воді, у шелесті трав і в гулі вітрів, у крові заходів і в сліпучих сполох північного сяйва на зубчастих вітрі вершини величної чорної вежі. Місця, до якого веде важкий шлях попелястоволосу дівчинку на вороновій кобиліці — за залитим кров'ю друзів почепленому двору... по залитому кров'ю бійців песку арени... по залитому кров'ю ворогів льоду озера Тарн Міра. Адже справа не в тому, що ти терпиш біль. Річ у тім, як ти їх терпиш. І в ім'я чого. Лише той, хто пізнав цю істину, зможе увійти в Tor Zireael. Башню Ластівки.

Володарка Озера.
Цирі, спадкоємиця трону Цинтри, спадкоємиця Старшої Крові. Ти звикла тікати. Від війни. Від найманих убивць. Від моторошного Лео Бонарта, що йде твоїм слідом. Від бездушного Народу Ольх. Вислизати в останню мить, на межах сил - через країни, світи і навіть через сам час. Але від кого ти біжиш насправді, Дитя Призначення? І де закінчиться твій шлях? Може, на залитих кров'ю сходах замку Стіґґа, де ти битимешся за тих, кого любиш найбільше на світі? Або на березі озера, оповитого непроникним пологом туману? Та й чи є взагалі кінець цьому шляху? Адже коли щось закінчується - щось починається...

Перехрестя воронів.
Цього разу метр польського фентезі звертається до юності Геральта, коли той лише розпочинав свій шлях відьмака та стикався з безліччю випробувань. З двома рунічними мечами за спиною він полює на чудовиськ, рятує невинних дівчат і приходить на допомогу нещасним закоханим. Скрізь і всюди він намагається дотримуватися неписаного кодексу, засвоєного від своїх вчителів та наставників. Але, як це часто буває, життя щедре на розчарування — юнацький ідеалізм постійно розбивається на сувору дійсність.